Вступ

„Передовий педагогічний досвід –

                                                                   квітучий трояндовий сад...”

                                                                                          В.О.Сухомлинський

Одним із основних завдань, поставлених директивними й нормативними документами про освіту, є суттєве поліпшення організації методичної роботи в навчально-освітніх закладах нашої держави. Нині пріоритет належить питанням теоретичного та методичного конструювання й практичного впровадження нових моделей різних елементів педагогічного процесу на основі вже перевірених сучасних наукових ідей, положень і рекомендацій, усього найкращого, що створено самою педагогічною практикою. Саме тому створення чіткої, керованої, гнучкої системи виявлення, вивчення та впровадження найновіших досягнень науки й педагогічної практики в навчально-виховний процес має бути головним завданням підрозділів методичної служби навчального закладу Саме на це звертав увагу В. Сухомлинський, який вважав щоб кращий досвід, який втілював би в собі передові педагогічні ідеї, створювався, визрівав і стверджувався на очах педагогічного колективу. Саме тому важливо побудувати методичну роботу так, щоб кожен учитель міг найбільш повно розкрити здібності й талант, розвивати ініціативу та творчий пошук, самореалізуватись у професійній діяльності.

     Творчість – одне із складних і таємних явищ людського життя. Їй властиві одночасно і знання відомого, доведеного, і фантазія, і сумлінність, опора на закономірність і випадковість.

         Сучасна наука дає таке визначення творчості: діяльність, яка породжує щось якісно нове й таке, що відрізняється неповторністю, оригінальністю та суспільно-історичною унікальністю.

         Педагогічна праця нетворчою не буває й бути не може, тому що неповторні діти, обставини, особистість самого вчителя, і будь-яке його педагогічне рішення має виходити із нестандартних дій. Згадаємо слова В.Сухомлинського: „Я знаю представників багатьох спеціальностей, але немає – я в цьому переконаний – людей більш допитливих, невгамовних, більш одержимих думками про творчість, як учителі”.

Отже теоретичні засади передового педагогічного досвіду

         Цікаві творчі знахідки вчителів є в кожному педагогічному колективі. Осмислення передового педагогічного досвіду, реалізація всіх етапів його виявлення й становлення ставить питання: „Що таке передовий педагогічний досвід?”

         На думку педагогів передовий педагогічний досвід – це:

-         новітні технології + стаж

-         нестандартний підхід до викладання

-         використання досвіду вчителів високого рівня

-         нововведення на уроках, які приводять до високих результатів

-         сукупність форм та методів навчання, які допомагають учневі швидше і краще оволодіти учбовим матеріалом;  досвід вчителя, який забезпечує високий рівень знань учнів та розвиток їх творчих здібностей

-         досвід вчителів, який дає високі результати, містить щось нове у методиці та педагогіці і вивчається на рівні школи, міста, країни

-         сукупність набутих знань, умінь, навичок та якостей, необхідних для результативного навчання та виховання учнів

-         використання найефективніших форм і методів роботи, спрямованих на всебічний розвиток особистості

-         обгрунтована система педагогічних знахідок за однією визначеною темою, яка дає оптимальний результат

-         досвід (який дає від 90 до 100% успіху) + позитивний результат у вихованні завдяки використанню прогресивних педагогічних поглядів і новацій.

В науковій літературі є таке визначення педагогічного досвіду

         Передовий педагогічний досвід – це результат творчої діяльності педагога з елементами новизни, спрямований на виконання актуальних завдань навчання і виховання.

Ознаками та критеріями передового педагогічного досвіду є:

1.     Актуальність і перспективність, тобто він має сприяти розв’язанню завдань сучасного етапу розвитку освіти, задовольняти потреби педагогічної практики, допомагати у подоланні труднощів навчально-виховного процесу.

2.     Наукова обґрунтованість: відповідність основним принципам, законам педагогічної діяльності.

3.     Наявність елементів новизни й оригінальності.

4.     Висока результативність, стабільність показників, оптимальність. Це означає, що застосування досвіду повинно сприяти підвищенню рівня знань, умінь, навичок, рівня вихованості учнів, давати сталі ефективні і стабільні результати протягом тривалого періоду.

5.     Можливість творчого наслідування досвіду іншими педагогами. Це передбачає готовність досвіду до творчого використання за наявності в ньому продуктивної педагогічної іде.

За рівнем творчої самостійності розрізняють 3 рівні ППД:

1.     Репродуктивний, що передбачає діяльність вчителя, яка не має собі чогось принципово нового, але спрямована на сумлінне виконання професійних обов’язків з обов’язковим внесенням елементів новизни (новизна виявляється в деталях: вдало підібрані приклади, оригінально складена система завдань; чітко налагоджена система контролю за якістю знань, умінь, навичок учнів на всіх етапах уроку; система роботи з проблем навчання та виховання). Цей досвід є взірцем для педагогів, які достатньою мірою не володіють  педагогічною майстерністю.

2.     Раціоналізаторський,  що передбачає діяльність, пов’язану з творчим, оригінальним, притаманним тільки цьому вчителю використанням відомих форм і методів з внесенням елементів новизни; діяльність, спрямовану на підвищення ефективності та оптимізації навчально-виховного процесу.

3.     Новаторський, що передбачає діяльність, спрямовану на суттєві зміни в навчально-виховному процесі; потребує зміни навчальних програм, підручників.

”.

                                                             „Не бійся, що не знаєш – бійся,

                                                           що не навчишся”

                                                                  (Китайська мудрість)

        

Закінчити свою доповідь хочу словами В.Сухомлинського: „..Важливо щоб учителів початкових, середніх і старших класів об’єднували єдині педагогічні переконання, щоб індивідуальна творчість, а без цього неможливий творчий колектив, образно кажучи, текла невичерпаними джерелами в єдиний потік колективної майстерності, колективного досвіду, колективної турботи про знання учнів”. І тоді досвід  розквітне трояндовим нев’янучим садом.